Рівно десять років тому почалася історія, яка триває досі і визначає життя цілої країни. Десять років тому почався Євромайдан, Революція Гідності.
Можливо, існують люди, з якими світова історія не трапляється. Люди доісторичні чи позаісторичні. Для більшості з нас плин часу так чи інакше приймає форми історії. Уроки історії в школі я недолюблював - навіщо взагалі ці набори дат, фактів, розрізнених епізодів часів зниклих країн та народів? Людська діяльність і взаємодія, надто стохастична, занадто необумовлена, виглядала для мене дуже непривабливою, позбавленою дослідницького сенсу, на відміну від математично-безмежного світу фізики, прагматичних законів еволюційної біології чи фейєрверку реакцій органічної хімії.
Історію я не бачив ні на вулицях, ні в садовому пейзажі за домашнім вікном, ні в зоряному небі навіть в телескоп. Телевізійні новини були чимось на кшталт серіалу, нескінченним літописом подій без наслідків у моєму маленькому, але допитливому житті.
Перший спалах історії трапився вересневого дня, у вівторок я повернувся зі школи, а в телевізорі горіли дві вежі. Побачив як вежі рухнули одна за одною в прямому ефірі. Навіть в 13 років можна було зрозуміти - світ змінився за кілька годин цього лайв-стріму. Лавина отримала точку початку і гул з тріскотінням прокотиться планетою.
о о о о о
Насправді історія починається тоді, коли в ній починаєшся ти, тобто коли з'являється твоя участь. Течію історії я відчув у листопаді 2004, прив'язавши помаранчевого банта на рюкзак і доєднавшись до студентської групи активістів - ми збиралися у конспіративному офісі, отримували листівки-флаєри з інформацією про мітинг, роздавали їх на вулицях нашого скептично налаштованого міста, барабанили під облдержадміністрацією, було весело і цікаво - що з цього вийде.
Нам було по 17 років, найбільшими проблемами здавалися завалена сесія та відсутність сталих стосунків, життя чекало нас всіх і ми йшли назустріч. І фотографували дрібниці боротьби та сміття агітації на згадку. Помаранчева перемога була лише безкровною прелюдією майбутньої драми на сцені новітньої історії.
У листопаді 2013 все почалося знову, але місця для минулого компромісу не залишилося. Країна шукала відповідь на питання щодо способу власного існування, формату життя, соціально-політичної парадигми. Все починалося як культурна революція, факт європейського вибору, майданне самоврядування, масова трибуна народного волевиявлення. Тим жорсткіше був владний пресинг. Через два тижні після початку акції непокори я взяв квиток на поїзд і побачив Майдан на власні очі.
Далі курсив записів з мого блокноту.
…нудота безнадійного снігу, що завис на вістрі нульової температури між водою та льодом. Порожній сніг заповнює прорізи центральних вулиць, беззмістовно, лише формою, що кружляє в холодній пустоті. Серед снігу люди, цілий день на площі під небом, топлять сніжинки парою дихання, обличчями, долонями без рукавичок...
…піаністка Таня перед броньованою міліцейською шеренгою, замерзлими пальцями водить по клавішам жовто-блакитного піаніно, намацує гармонію пронизливим голосом, тремтіння в повітрі, сірому від хмар, асфальту і сталевих щитів. Кришка піаніно відкрита для гучності і від цього сніг падає вглиб, у надра мелодій, миготить між декою та молоточками і тане, тане на струнах, розпечених від напруги та нот...
…спуск у метро заповнюється вигуками: самотній детонатор «Слава Україні!», на що неодмінно і голосно всі три потоки ескалатора – «Героям слава!». Підземні нори, зазвичай такі похмурі, безмовні і безпросвітні, захоплює радісне відлуння спроби єднання, спільності світовідчуття.
…захоплений Жовтневий палац, колонада височить на пагорбі над Майданом, витоптані схили, нескінченна черга в тепло. Два поверхи спалень, розподіл по областях, охорона з народного опору, кухня, буфет. У глухому куті коридору бойові заняття з самооборони, чоловіча аудиторія відпрацьовує прийоми рукопашного бою, інструктор імітує удари палицею...
… прапор із великими літерами «ОДЕСА» на жовтій смузі, під ним бородатий одесит, приїхав ще у вівторок і п'ятий день стоїть із прапором. Бо інакше не міг, каже. Щиро та просто. Це дія, це рішення. Легко викреслити таку дещицю. Сказати – навіщо? Але з цього складається весь цей протест, з крапель в океані. Так само, як і прекрасні дівчинки-студентки, які 8-годинними змінами ріжуть бутерброди та роздають гречку з огірками у будинку Профспілок. Просто так. Бо інакше не можуть...
…дітям зручно лазити по дерев'яних балках, вони піднялися на барикаду, що перегородили вулицю Інститутську. Внизу їхні батьки, дітки розпитують про прапори, що майорять над людським морем, батьки відповідають – Литва, Україна, Канада, Білорусь. Діти ще ніколи не бачили півмільйона людей відразу. Я теж не бачив, до сьогодні...
…промова Андруховича зі сцени Майдану – про зміну системи, а не лише її верхівки, про відсутність необхідності месії-лідера, про пробний термін для майбутньої політичної команди. На стіні революційного штабу спротиву в будівлі міськради напис – «Місто належить націоналістам»…
…Київ якого я ще не бачив, з багаттями протестів, з оборонними стінами та блок-постами, з величезною сяючою ідеєю в повітрі. Місто в неймовірній суміші свята та бунту, безнадійності та повної впевненості, доброти та запеклості, самовідданості та цікавості. Київ хвилюючий, Київ ні вістрі, Київ крижаний, Київ під величезними західними хмарами, серед яких миготить місяць, тонкий, як українська надія, молодий, як українська мрія…
Майдан став базовим табором, домом, місцем зустрічі, лінією зіткнення, сценою для репетиції та подальшої кульмінації. Колосальна точка біфуркації з масою сценаріїв розвитку подій, але обернувшись назад, побачиш лише один варіант - лише те, що відбулося потім.
Я був там знову вже в кінці тої нервової зими, після штурму, розстрілів, похорон. Траурна тиша на Інститутській, бита техніка та майже розбиті барикади, розтрісканий від жару полум'я граніт, чорні гори автомобільних шин, червоні гори квітів, сліди влучань куль в ліхтарні стовпи, контраст яскравого сонця майже весни та мовчазною скорботою за сотнею загиблих.
Але фінальних титрів на екрані історії не з'явилося, навіть перерви-антракту не сталося. Потім одразу був Крим, Донбас, травнева Одеса, Іловайськ у серпні 2014, Дебальцеве у січні 2015. Карти Майдану змінилися картами АТО. Межу масштабування підведено 24 лютого 2022, лавина набрала оберти, історія зайшла в кожен будинок, хвилями переселенців хлинула через кордони, воєнним станом змінила долі, голодним звіром рискає вздовж фронтів. Історія триває...
This featured blog entry was written by Eugene.B from the blog 40000 km there and back.
Read comments or Subscribe
